До початку повномасштабної війни в Україні 53-річний польський бізнесмен Марцін Мейєр займався тим, що інвестував гроші у різні проекти. Але щойно до сусідньої з Польщею України прийшов ворог, він з друзями почав допомагати українським біженцям шукати у Польщі притулок та вирішувати побутові проблеми. А згодом приїхав волонтерити в Україну. І почав возити допомогу у найбільш небезпечні райони, куди не всі волонтери захочуть і зможуть доїхати. Про це польський волонтер розповів порталу ua.pl.
Чому вони допомагають?
Марцін розповідає, що його головною мотивацією було бажання допомагати людям. Із початком бойових дій він займався постачанням бронежилетів, касок та іншого спорядження для українських воїнів. Допомогу довозили до кордону з Україною, звідки її вже забирали інші волонтери. Аж раптом стається трагедія – на фронті гине один з його українських друзів. І Мейєр вирішує перетнути кордон і їхати безпосередньо до України.
Читайте також: Фейкова допомога: у Польщі шахраї від імені МВС намагаються зібрати інформацію про українських біженців
Він розповідає, що насамперед хотів поїхати воювати на фронт. Але йому відповіли: ти можеш бути корисним у тій справі, яку вже робиш. Тобто – допомагати людям. У перші місяці повномасштабної війни він більше був в Україні, ніж на Батьківщині.
– Я з самого початку вирішив їхати туди, де людям потрібна допомога найбільше, де в людей нічого немає. Я не хотів їздити у ті місця, де не стріляють. А найбільше хотів їздити у маленькі села поблизу лінії фронту. Наприклад, на Херсонщині ми були у селі, від якого росіяни на момент нашого візиту знаходились лише у шести кілометрах. Ми їхали туди, куди не всі волонтери можуть доїхати, – розповідає польський волонтер.
А потреби там у людей – величезні! Наприклад, у селі Давидів Брід на Херсонщині, розповідає Марцін Мейєр, окупанти, відступаючи, кидали трупи вбитих у колодязь. А тому вживати воду було неможливо.
«Бомби над головами»
Звісно, вистачало і небезпеки. Марцін згадує, що неодноразово над їхніми автівками літали снаряди та ракети, навіть вибухали фосфорні бомби. Був випадок, коли над волонтерами пролетів російський дрон, тому вони були змушені терміново тікати – і у місце, де вони кілька хвилин тому були, почали летіти снаряди.
З перших днів своєї волонтерської діяльності Марцін почав вести свій тік-ток, на якому нині вже понад сто тисяч підписників, які поставили майже три мільйони лайків. Чоловік каже: створив акаунт, щоб нагадувати полякам, що допомога потрібна весь час. Бо спочатку такої допомоги було багато, але згодом, каже чоловік, люди починають забувати… Але після нових роликів друзі та партнери Марціна знову активно допомагали завантажувати автівки.
Мова насамперед про прості побутові речі, доступу до яких у окремих районах вже немає: памперси, засоби гігієни для жінок, ліки, генератори, інвалідні візки. Ці товари збирають колективно, а вже до місць призначення волонтери везуть їх за власні кошти, жодних зборів коштів не організовують.
«Він був мені, як молодший брат» – про загиблого поляка Кшиштофа Тифеля
Із поляком Кшиштофом Тифелем Марцін Мейєр познайомився вже в Україні, хоча вони з одного міста – Ченстохови. Хтось зі спільних знайомих дав Марціну координати Кшиштофа, мовляв, ось це ще один поляк, який допомагає українцям. А допомагав він насамперед військовим у стрільбі, адже був членом стрілецького клубу на Батьківщині. Згодом поїхав в зону бойових дій, де й загинув.
– Він був мені як молодший брат, – ледь стримуючи сльози, каже Марцін. – Це була дуже хороша людина, щира й відкрита, я такої людини до цього не знав. Ми переписувалися ледь не щодня. Він бачив, як молоді люди їхали на фронт і гинули там. Тому він сказав: я теж поїду, щоб хоч один батько залишився живим…
Читайте також:
Одна смерть на дві країни: прах загиблого добровольця покоїтиметься і в Україні, і в Польщі
“Translators for Ukraine”: список волонтерів, що допомагають українцям з перекладом
