Останні кілька днів Київ, як і вся Україна, живе, як і у відомому романі південноафриканського письменника Джона Кутзее «В очікуванні варварів». Але якщо у книзі ці варвари – міфічна пропагандистська загроза, то в сучасній Україні варвари – цілком реальні. Точніше, варварські удари росіян по цивільній інфраструктурі, які мають занурити країну в повний морок. Але чи реально при цьому занурити у морок і страх всю державу, легко зрозуміти хоча б у найближчій кав’ярні.
Читайте також на ua.pl: Блог при свічках: чи боїшся ти темряви?
Двоє чоловіків із незворушними обличчями обговорюють результати дня: «70 ракет летіло сьогодні». – «Ага, але 60 збили наші. Красунчики!». На обличчях клієнтів кав’ярні такі ж незворушні вирази, наче це обговорення результатів матчів Чемпіонату світу з футболу. Про них, до слова, вони починають говорити згодом. Бо і ракети, і футбол – це все елементи тієї буденності, з якою почали жити українці. Трохи страшно. Але ж кави теж треба попити! Боятися весь час, жити у переляку – це вже не про українців. Так, в укриття спускаються, хоч і не так часто, як у лютому-березні. Так, здригаються від кожної сирени у мобільному телефоні. Але ж нині це вже не привід не допити каву. Чи не обговорити поразку збірної Іспанії команді Марокко після пенальті!
Україна вже давно живе у режимі нової реальності. І навіть до неї можна адаптуватись. Наприклад, під час повітряної тривоги спокійно їхати у маршрутці і переглядати на телефоні знижки на лак для нігтів, особливо якщо ти – молода дівчина. Можна, сидячи в тій же маршрутці, розповідати сину, очевидно, не надто вправному учню, як знайти «ікс» у нескладному рівнянні. Або молодій парі вирішувати, на який фільм піти разом в кінотеатр. Покази фільмів у кінотеатрах теж відбуваються, хоча через вимкнення світла – не без проблем.
Але наскрізною ниткою у цьому, начебто, звичайному житті, йдуть новини та чутки про майбутній удар ворогів, цих сучасних варварів, по котельнях, електростанціях, іншій інфраструктурі. Продавці на ринку сперечаються, скільки справді ракет летіло, скільки могли наші збити і куди ж впали ті ракети, які збити не змогли? Таксист розмірковує, скільки у орків залишилось цих ракет. Цього чекають, до цього готуються, проклинають терористів. Але вже не панікують і, можливо, не бояться…
А в цей час мережею ширяться світлини звалища залишків ракет у Харкові, якими було атаковане місто. Моторошно, нереально для мешканця Європи. Але вже якось буденно…
P.S. У згаданому романі «В очікування варварів» під приводом майбутньої атаки сусідніх до Імперії племен її керівники зміцнювали імперську диктатуру. В Україні все інакше – так гартується свобода…
Читайте також на ua.pl:
“Україна. Під іншим небом”: у Варшаві відкрили виставку про війну
Тримаймося!!!