Понеділок, 28 Листопада, 2022
spot_img
додомуUA"Не можна погасити світло тим, у кого воно всередині": у Гданську відбувся...

“Не можна погасити світло тим, у кого воно всередині”: у Гданську відбувся благодійний фестиваль “JarmaRock” (фото)

Синьо-жовта символіка, глядачі в українському вбранні, традиційні українські вареники, театральні дійства, хороша музика і багато розмов про війну… Таким був «46-й JarmaRock FEST», котрий у минулі вихідні відбувся у Гданську. Під час своїх виступів музиканти наголошували на тому, що війна так чи інакше торкнулася кожного з нас, а значить і допомога Україні має бути спільною справою – для якнайшвидшої перемоги. Головний гість заходу – рок-гурт «Kozak System». Його учасники долали непростий шлях з фронту до Польщі, аби не розважати – закликати діяти кожного на своєму місці. Бо допомагати Україні можна навіть з-за її меж. Про запах війни, дух перемоги, музичну енергію, українську силу та неймовірну вдячність полякам на фестивалі рокової музики – у репортажі ua.pl.

Дводенний «JarmaRock FEST» відбувся у гданському клубі «B90» – закладі, котрий приймав українських музикантів ще до війни, а в останні місяці став справжнім майданчиком благодійних концертів, під час яких виконавці з України збирають кошти на підтримку ЗСУ та постраждалих у війні. Приміром, тиждень тому тут грали «The Hardkiss», а в жовтні – «Бумбокс».

Читайте також на ua.pl: Українські співаки – у Польщі: афіша благодійних концертів

На фестиваль «JarmaRock» з’їхалися українські митці з Польщі та України. Вони показували вистави, влаштовували перформанси, пропонували власні вироби в українському стилі, грали, співали і закликали гостей доєднуватися до благодійного збору для допомоги Україні. Детальніше про програму заходів ua.pl писав у попередньому матеріалі.

Зображення: JarmaRock FEST / Facebook

Як повідомили організатори, під час фестивалю вдалося зібрати 8 263 злотих, 60 євро та 10 британських фунтів. Ці гроші скерують на закупівлю вакуумних насосів для терапії ран у шпиталях України. Таке обладнання допомагає рятувати життя та кінцівки українських військових і цивільних, котрі постраждали від війни.

«Kozak System»

Свій виступ «Kozak System» розпочав із хвилини мовчання – «в пам’ять про тих, хто загинув на цій священній війні». Фронтмен гурту Іван Леньо розповів про свого друга, українського поета Гліба Бабіча, з яким їх познайомила війна ще у 2015 році. Разом вони написали не одну пісню, та три місяці тому Гліб Бабіч загинув на фронті – підірвався на протитанковій міні, захищаючи Бахмут.

Гурт “Kozak System” під час хвилини мовчання. Фото: Юрій Гудич / ua.pl

Упродовж всього концерту Іван Леньо закликав присутніх долучатися до допомоги армії. Він розповів, як з перших днів повномасштабного російського вторгнення пішов служити до патрульної поліції.

– Коли ж через три місяці ворога вигнали з Київської області, війна перемістилася на схід та південь України, ми вирішили зустрітися і згадати, що ми музиканти, і нам потрібно навалювати на культурному фронті, – каже Іван Леньо. – Якими мають бути ці концерти, ми не розуміли. Я не дуже хотів співати, мені було не до співу, тому що за час вторгнення у Київську область я бачив цю війну своїми очима, бачив ці жахіття, і я розумів, що допоки вона не закінчиться, навряд чи ми будемо співати. Однак перший концерт у Львові та спілкування тоді з людьми показало, що ми маємо виконувати свою місію. Фронтів багато. Я називаю це рухом спротиву. 90% успіху у війні – це тил. Попереду зима. Нам потрібно багато робити для того, щоб наші Збройні Сили були забезпечені теплим одягом, генераторами, «буржуйками» і тими речами, які дозволять ефективно знищувати ворога. Сьогодні ми на одну годину забудемо про війну. А на ранок ви прокинетеся і тут, у Польщі, почнете робити свою роботу. Тому що фронт єдиний. І навіть перебуваючи далеко від Батьківщини, можна допомагати, і я впевнений, що ви це робите.

Музикант також подякував Польщі, котра прийняла у себе мільйони українців та зробила усе, щоб вони почувалися тут, як удома. Іван Леньо висловив вдячність своєму другу, басисту польсько-українського гурту «Еней» Мирославу Ортинському, котрий з перших днів війни допомагає Україні та з яким у «Kozak System» є спільна пісня – «Біля Тополі». Її ж музиканти виконали на фестивалі у знак вдячності усьому польському народові.

– путін ніколи не зупиниться. Йому не потрібна територія, йому потрібні наші голови та душі. Це абсолютний геноцид українського народу. Він б’є по інфраструктурі, сьогодні вся Україна без світла. Але він не розуміє одного: не можна погасити світла тим, у кого воно всередині, – сказав Іван Леньо.

Під час виступу він закликав присутніх разом заспівати український гімн, а також запросив відсвяткувати десятиріччя гурту у Варшаві після перемоги України – ювілей, який «Kozak System» мав святкувати у травні цього року, однак війна ці плани порушила.

«STANZA»

Лідер гурту «STANZA» Андрій Журба під час виступу на фестивалі також неодноразово наголошував на необхідності допомагати українській армії, «бо немає зараз жодної людини, яку б не зачепила московитська навала». Музикант розповів, що війна торкнулася особисто кожного учасника гурту. Барабанщик, котрий родом з Маріуполя, виїжджав з міста, долаючи десятки рашистських блокпостів. Син іншого музиканта два місяці тому героїчно загинув на Луганщині, рятуючи своїх поранених побратимів. Племінник, брат та сестра ще одного учасника гурту також загинули у боях. Брат Андрія Журби нині перебуває на фронті у Донецькій області.

Музиканти привезли з собою український прапор, на якому ще з 2014 року залишали свої підписи бійці різних українських підрозділів.

Лідер гурту “STANZA” Андрій Журба. Фото: Юрій Гудич / ua.pl

«Ми – з України»

Частиною фестивалю став концерт «Ми – з України» за участі українських та польських музикантів. Це, зокрема, співаки Марія Бурмака, Павло Табаков з донькою Настею, хор «Вирій», Андрій Шимбра, Владислав Пелих, Олександра Резнік, Ганна Тєкучева, Дая Ріц та музиканти Патрик Вальчак, «Yasne Quartet», Конрад Жолнєрек, Лукаш Лапіньський та інші. З переліком усіх учасників та їхньою музичною діяльністю можна ознайомитися на сайті фестивалю за посиланням.

Їхні виступи також часто торкалися теми війни, перемога в якій неодмінно буде за Україною.

«Перемога буде з нами проти вражої орди. Сильна нашими серцями Україна назавжди!» – співала Марія Бурмака разом з усіма учасники наприкінці концерту.

ArtBox

Упродовж фестивалю діяв творчий простір, де митці з України демонстрували свої вміння, а також вироби. Це українські вінки та вишиванки, портрети, предмети інтер’єрного декору, ляльки-мотанки та інша українська символіка.

До слова, саме лялька-мотанка стала символом цьогорічного фестивалю «JarmaRock» – як оберіг, який захищає Україну та українців.

Ляльки-мотанки, а також вітражні світильники привезла на «JarmaRock» майстриня Ірина Кабанова. Жінка перебуває у Польщі від березня у зв’язку з війною. Каже, українські вироби нині користуються особливим попитом серед українців – їх часто замовляють у подарунок полякам у знак вдячності за прихисток.

Ірина Кабанова. Фото: Юрій Гудич / ua.pl

Тим часом авторка вишиванок Вікторія Говорухіна запевняє, що український одяг був популярним у Польщі ще задовго до війни. Річ у тім, що традиційне польське вбрання часто також містить вишивані елементи.

– Українська вишиванка не виходить з моди, – каже майстриня. – У мене ще до війни робили замовлення саме люди з Польщі. Дехто зізнавався, що шкодує про те, що вишиваний одяг у Польщі не такий популярний, як в Україні.

Вікторія Говорухіна. Фото: Юрій Гудич / ua.pl

Пані Вікторія приїхала з Бучі. Частину виручених з продажу вишиванок коштів надсилає своїм близьким у рідне місто, яке поки не оговталося від жахіть, що на початку війни там чинили російські окупанти. У місті досі проблемно з водою та інфраструктурою, – каже жінка.

Детальніше про те, як відбувався «46-й JarmaRock FEST», а також переглянути випуски минулих років можна на сайті та Facebook-сторінці заходу.

Наступний «JarmaRock» організатори сподіваються провести 17 та 18 листопада 2023 року.

Портал ua.pl запрошує переглянути фоторепортаж із другого дня заходу. Автор світлин – Юрій Гудич.

Фото: Юрій Гудич

Читайте також на ua.pl:

Дитячим співом – про недитячі речі: український хлопчик переміг у вокальному конкурсі в Польщі

“Україна. Під іншим небом”: у Варшаві відкрили виставку про війну

“Безкоштовний листопад” у королівських замках Польщі: які музеї пропонують вільний вхід?

“Людина людині” – перший серіал про українських біженців у Польщі

“Війна показала, хто – свій”: лідер гурту “Бумбокс” Андрій Хливнюк – під час благодійного туру у Польщі

Oksana Matviiva
Oksana Matviivahttps://ua.pl/
Я з Києва. Потрапила до Варшави на 9-й день війни. До цього безумства працювала спочатку журналістом, згодом – медіа-аналітиком. Маю 12-річну доньку. Чоловік лишився в Києві. Захоплююся усім, що можна виготовити руками. Безмежно ціную і поважаю людську працю і час. Молюся за Україну і весь світ, котрий допомагає українцям вистояти. Завжди буду вдячна полякам, котрі так нам допомагають! Це люди з великими серцями. Бережи їх, Господи!
RELATED ARTICLES
- ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА -spot_img

Найпопулярніше

недавні коментарі