12 травня Сенат Польщі ухвалив резолюцію щодо підтримки вступу України до НАТО. Сейм Литви проголосував за подібне рішення за місяць до того. Також у травні естонський парламент, а за ним і латвійський колективно висловились за те, щоб Україна якнайшвидше приєдналась до Північноатлантичної родини. Чому саме країни, які виходять до Балтійського моря, є не лише одними з найбільших збройних партнерів України під час війни з окупантом, а й виступають її адвокатами на дипломатичному рівні? Більше – у матеріалі ua.pl.
Читайте також: “Геноцид українців”, “росія – спонсор тероризму”, “вступ до НАТО”: як польський парламент наближає перемогу України
Як Польща та країни Балтії просували Україну в НАТО напередодні «Вільнюсу-2023»
Вже напередодні саміту НАТО у Вільнюсі, як тривав 11-12 липня, було зрозумілим – моментального приєднання України не буде. Були сумніви й щодо офіційного запрошення – початку процесу вступу до НАТО, який, на думку української віце-прем’єрки Ольги Стефанішиної, може розтягнутись. І завершитись вже після закінчення війни, як того хочуть в самому Альянсі.
Але Україна змогла вже до початку форуму в Литві здобути напівперемогу – домогтися скасування щодо себе Плану дій щодо членства (ПДЧ). Інформація про це мала б вперше прозвучати саме у Вільнюсі, але глава МЗС України Дмитро Кулеба випередив події та оголосив це напередодні. Генсеку Альянсу Єнсу Столтенбергу довелось доповнювати, що таке рішення ще не було на той момент ухвалене.
План дій щодо членства – це не юридичний документ, обов’язковий для виконання. А тому приєднатись до НАТО можна і без нього. Як це зробила Фінляндія і майже зробила Швеція. ПДЧ – це програма, реалізація якої для кожної держави індивідуальна, а тому по-різному може розтягнутись у часі. Якого в України немає. До того ж, Україна наголошує, що вже давно почала наближатись до натівських стандартів. Міністр оборони України Олексій Резніков навіть обіцяє, що до кінця року Україна запровадить до 35% стандартів НАТО, а це високий показник, адже жоден член Альянсу не має 100%.
Але цей дипломатичний успіх не був би можливим без сотні інших маленьких кроків. І наявність справжніх дипломатичних союзників грало тут значну роль. Саме країни Балтії та Польща, за влучним визначенням політологів, у питанні приєднання України до Північноатлантичного Альянсу зайняли «яструбину позицію». Вони буквально вимагали у союзників по НАТО запрошення для України.
«Навіть якщо Україна сьогодні не є частиною НАТО, то воює вона в його інтересах у тому сенсі, що захищає перед жорстокою російською силою, яка загрожувала б багатьом країнам НАТО», – наголошував прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. За його словами, Україна заслуговує на те, щоб їй запропонували дуже швидкий шлях до Північноатлантичного Альянсу.
«Польща зацікавлена, щоб Україна якнайшвидше вступила до НАТО. Вона має сильну армію з великим досвідом», – так активну позицію Республіки Польща пояснює і президент Анджей Дуда. У інтерв’ю німецькому виданню Bild він сказав, що розуміє, що під час війни приєднання України неможливе, адже тоді б довелось застосовувати 5-ту статтю Статуту НАТО. Вона, як відомо, напад на одного члена Альянсу прирівнює до нападу на всіх. А НАТО не хоче офіційно вступати у війну, про що стало зрозуміло вже з перших днів широкомасштабної агресії.
Але формальне запрошення України до НАТО нині було б найкращим варіантом, вважає польський лідер. Тобто, щоб Україна в результаті рішення Вільнюського саміту вже розпочала цей завершальний етап вступу до НАТО, каже пан Анджей Дуда. Хоча той факт, що відтепер в НАТО працюватиме не комісія, а Рада Україна-НАТО, він теж вважає великим позитивом: «Рада буде набагато сильнішою структурою з погляду можливості України мобілізувати НАТО в ситуації, коли це буде потрібно», – заявив Анджей Дуда за кілька днів до поїздки у Литву.
А вже на самому Саміті Анджей Дуда фактично підтвердив прагнення української політичної верхівки. «Ми повинні створити безпосередній і зрозумілий шлях для України в НАТО», – заявив польський президент. Володимир Зеленський до цього додає, що цей шлях повинен мати чіткі часові рамки. Але конкретного терміну вступу України до Альянсу поки що не озвучено. Знову ж таки, скільки триватиме війна, керівники країн НАТО прогнозувати не беруться.
Господар саміту, президент Литви Гітанас Науседа напередодні його початку закликав країни-члени «не повторювати помилку Бухарестського саміту 2008 року». Нагадаємо, тоді Київ прагнув отримати План дій щодо членства, але Німеччина та Франція, очевидно, не без тиску росії, відмовили у цьому. Взамін держави заявили, що «двері НАТО для України відчинені». В Україні відповідали: цього разу таких заяв недостатньо….
Що вирішили у Вільнюсі під час саміту НАТО?
Якщо підбивати підсумки дводенної роботи під час саміту НАТО у Вільнюсі, то їх можна узагальнити так:
- Узгодження багаторічної програми практичної допомоги та гарантії безпеки від членів Альянсу у вигляді двосторонніх угод. Йдеться про постачання зброї, підтримку оборонно-промислового комплексу, співпрацю в галузі розвідки та кібербезпеки, допомогу українській економіці й енергетиці. Також тут наголошують на спільній роботі у притягненні рф до відповідальності.
- Створення Ради Україна-НАТО. На відміну від комісії Україно-НАТО, тут і Альянс, і Україна посідають місце як рівноправні члени. І працюватиме вона вже на рівні керівників держави.
- Скасування вимоги щодо плану дій щодо членства (ПДЧ). Для України – це мінус один складний і тривалий етап для приєднання. Наприклад, Хорватія витратила шість років на реалізацію ПДЧ. Поки її остаточно не запросили до Альянсу в 2009 році.
«Я вважаю, що це максимум, який ми могли досягти вчора. Тому що ніхто зараз не говорить про членство. Ми говоримо про членство, коли умови дозволять», – пояснює результати саміту Гітанас Науседа. Погоджується з ним і прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас. Вона заявила, що розуміє розчарування української сторони рішеннями Вільнюського саміту НАТО. І додає, що до цієї теми в Альянсі ставляться «дуже серйозно». І це говорить один з лідерів країни, яка виділяє Україні найбільшу військову допомогу у співвідношенні до власного ВВП.
Безпека України – це також безпека Польщі та країн Балтії
Якими б не були підсумки важливого для України форуму, у неї залишається і величезна підтримка, і надійні союзники. У тій ситуації, коли країни, розташовані у безпосередній близькості до агресора, займають категоричну проукраїнську позицію й тиснуть на інших партнерів, вони дбають також про свою безпеку.
– Позиція Польщі та країн Балтії є такими категоричними щодо України в НАТО в силу їхньої історії та географічного розташування поруч із РФ. – вважає український юрист та політичний аналітик Андрій Вігірінський. – І це ключовий момент. Адже кожна країна НАТО по-різному оцінює загрозу Росії. (…) Польща – близько. Наші із нею інтереси співпадають не в частині просто членства України в Альянсі, а в тому, що вони підтримують риторику України – про необхідність посилення східного блоку НАТО, необхідність посилення України. Бо вона є захисним буфером перед їхніми кордонами.
Читайте також:
Подолати спільний біль: як Україна та Польща йшли до примирення навколо Волинської трагедії
