Віце-спікер польського Сейму Малгожата Госевська днями відвідала Київ. Одним із місць її візиту стала сумнозвісна Биківня, у кількох кілометрах від столиці України. Адже тут 10 років тому створили Польське військове кладовище – страшне нагадування про трагедію, що сталась із польськими солдатами та офіцерами, а також цивільними поляками понад 80 років тому, і яка цілком може називатись «київською Катинню». Детальніше – у матеріалі ua.pl.
Меморіальний комплекс «Биківнянські могили» – найбільше в Україні місце поховання жертв сталінських масових політичних репресій 1937-1941 років. Розташоване неподалік траси Київ-Бровари, у кількох кілометрах від села Биківня.
Читайте також на ua.pl: Пам’яті репресованих поляків: на Хмельниччині відкрили меморіальну дошку
1937 року за запитом НКВС було виділено земельну ділянку саме в цьому лісі. Для яких потреб – не важко здогадатись. З того часу і аж до початку німецької окупації Києва тут ховали розстріляних жертв репресій, оскільки на Лук’янівському кладовищі банально закінчились місця. Усіх їх об’єднували одним страшним словосполученням – «антирадянський елемент». Адже такий статус у кращому випадку закінчувався десятьма роками ГУЛАГу. У гіршому – ямою у Биківні.
Вбивали людей у різних київських в’язницях. Одним з місць, де катували та розстрілювали в’язнів, стали підвали Жовтневого палацу. У Биківню тіла вбитих таємно привозили закопувати. За різними оцінками, у Биківнянському лісі можуть лежати від 50 до 120 тисяч знищених більшовицьким режимом.
Серед них – близько 2 тисяч польських офіцерів. Це жертви так званого «катинського списку» – масових розстрілів і поховань полонених військових у 1940 році після падіння польського уряду та розділення держави між нацистською Німеччиною та СРСР. Такі ж кладовища, окрім самої Катині, є у Мідному (Росія) та Харкові-П’ятихатках. За оцінками дослідників, в Україні поховано 3435 військових з Польщі.
Радянська влада довго не визнавала поховання жертв репресій у 1940-х роках у Биківні, покладаючи усю провину за воєнні злочини на владу німецьку. Були навіть організовані державні комісії 1945, 1971, 1987 років, які лише підтверджували цю «версію». А жертвами називали «полонених радянських солдатів та офіцерів». Хоча саме німці першими й розкопали масові могили у 1941 році. І навіть використали це у своїй антирадянській пропаганді.
Проте вже ближче до кінця 1980-х, після ексгумаційних досліджень, що відбувались на фоні горбачовської гласності, СРСР визнав, що у лісі поховані люди, закатовані НКВС. Пізніше дослідники виявили і поховання польських офіцерів. На користь версії про полонених поляків говорив і той факт, що при ексгумації знаходили чимало польських речей, ґудзиків, медальйонів тощо.
Польське військове кладовище у на той момент вже Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили» було створене 2012 року з ініціативи польської Ради охорони місць пам’яті боротьби та мучеництва. Відкривав його особисто тогочасний президент Польщі Броніслав Коморовський. Тому під час київських візитів польські чиновники приїжджають і до Биківні, аби покласти квіти до цього меморіалу.
– Дивлячись на ці могили серед сосен, мені спадає на думку інше відображення – із місць звірства в Ізюмі: зв’язані руки, постріли в потилицю. Ті ж методи були застосовані до жителів цього міста, і знову ця сама росія… – розповіла про свої враження від відвідування меморіалу Малгожата Госевська.
За матеріалами: mandry.ua, archiwum.polradio.pl, ua.bykivnya.org, expedicia.org
Читайте також на ua.pl:
“Скажи, хто твій друг…”: Польща – незмінний лідер рейтингу “друзів України”
Анджей Дуда у Києві: “Як Гданськ чи Люблін є частиною Польщі, так і Крим – це Україна”
“Разом переможемо”: представники польської влади привітали Україну з Днем Незалежності
“Століття минуло, а ворог той самий”: у Польщі відзначили Свято війська
